Школо моя, радість моя, невпізнанною зробили тебе роки … Та все ж ти така рідна, світла, дорога. Бо ти – колиска, ти – гавань, ти – рідний дім великої дружної сім’ї. Повернімося у той далекий 1966 рік. У тихому, затишному куточку, піднеслася ти над землею, оточена ще зовсім юними, тендітними берізками і, хоча й молодими, але поважними сивими тополями. І потекли дзвінким, веселим потоком до тебе вони, твої перші учні. Ті, хто як бджоли на мед, летіли до тебе, бо кликав їх той малиновий дзвін… Уже через декілька років про тебе, школо, знали всі. Знали і тут, у рідному, чарівному, зеленому, такому славному селі і далеко за його межами. Твої випускники – то кращі люди нашої тоді величезної України. Пройшли роки, десятиліття… А ти, школо, така ж рідна і близька, така ж бажана, бо ти – альма-мати, ти – дороговказ, ти – маяк!.. Сьогодні твої коридори ніби ширші, а класи – світліші. Та так воно дійсно і є, бо тут все по-новому: і інтер’єр, і дух новітніх технологій, і комп’ютерний клас, і бібліотека, і світла, затишна їдальня. Одне тільки тут залишилося таким, як і майже 50 років тому: великий, дружний, працьовитий і творчо мислячий колектив учителів, батьків і учнів. Це – сім’я, у якої і радощі, і невдачі – навпіл. Це колектив-шукач, який прагне до всього нового, прогресивного. Це уроки й свята, це олімпіади й конкурси, це вечори й екскурсії, це мандрівки, це зустрічі з ветеранами війни і праці… Перший дзвінок і останній – ось велика радість, що об’єднує учнів, учителів, батьків. Кожного року, у день зустрічі з випускниками, злітаються до тебе, рідна школо, твої пташенята, що в різні роки випурхнули з твого гніздечка і полетіли у світи далекі, незвідані, незнані. Приходять, щоб вклонитися тобі і дорогим учителям. А у них… знову та ж доріжка в клас,щоб дарувати своїм вихованцям те розумне, вічне, незгасиме полум’я любові до навчання, до рідної землі, до її найпрекрасніших людей, до життя, до славної історії України-неньки, до батька-матері, бо без неї, цієї любові, не буде справжньої людини,не усміхатиметься з голубих небес сонце, не співатиме під важким колосом нива, не лунатиме наша задушевна українська пісня… Отож, рідно школо, нехай тече голубим безмежжям щастя твоїх вихованців, хай врожайною буде твоя педагогічна нива, хай високо в небі, обнявшись із сонцем, пливе веселкою доля твоєї великої, дружної сім’ї.
