Батьківські збори "З любов’ю до природи "

Проблема. Сьогодні поняття «екологія» із суттєво наукового стало суспільним, наповнилось тривож­ним змістом неблагополуччя в природі, що виникає передусім від різноманітної діяльності людей.

   За відсутністю екологічних знань і переконань, ігнорування відносин природи і людини наша дер­жава в попередні роки дуже дорого заплатила -і в моральному, і в матеріальному відношенні.

   Не треба, однак, думати, що ця проблема має тіль­ки суспільний характер. Вона, звичайно, і глибоко особиста, важлива для кожної сім'ї, особливо сім'ї, яка має дітей.

   Всі дорослі знають, що сьогодні вчені всього світу попереджують про загрозу, яка нависла над всіма формами на Землі. Все біднішою стає рослинність планети; повністю винищені деякі види тварин; не­безпечні хімічні речовини постійно викидаються в атмосферу, річки, моря, озера. Чи виживуть май­бутні покоління землян? Під майбутнім розуміється час, віддалений від нас не століттями. Вчені не впев­нені в тому, що діти через декілька десятиліть змо­жуть купатися в річках, морі, океані, гуляти по лісу, вдихати аромат квітів, милуватися зоряним небом.

  Вирішення проблеми. Що ж робити батькам? Най­важливіше - навчити любити і розуміти природу, сформувати у дітей екологічну культуру. Це поняття включає в себе такі завдання:

•   навчити практичних навичок, направлених на охорону природи;

•   на власному прикладі вчити бережно ставитися до навколишнього світу;

•   постійно поглиблювати знання для того, щоб внаслідок недостатньої усвідомленості діти не завда­вали шкоди природі.

  Щоб виконати ці завдання, треба з ранніх років ознайомлювати дітей з явищами природи, з різними взаємозв'язками і взаємодіями в ній. Молодші шко­лярі уже багато знають про тварини та рослини. Але ж не у всіх розвинута допитливість. Та саме ця риса характеру поведе дитину до подальшого поглиблен­ня його знань. Як же сформувати цю дуже важливу дія людини рису? Найкраще вирішення проблеми полягає в методі системності. Не треба гнатися за кількістю об'єктів природи. Набагато краще глибше ознайомлювати з невеликою кількістю природних об'єктів.

  Наприклад, що ми знаємо про лисицю? Майже відповідь кожного з нас обмежиться такими словами: хитра; руда, гарна, з пухнастим хвостом, полює на зайців... Та коли ми поступово розкажемо все про ли­сицю, перед цим заглянувши в енциклопедію, за та­ким планом: І) Яка зовні? 2) Чим харчується? 3) Яку користь приносить в лісі? 3) Кого боїться? 4) Як тікає від ворогів? 5) Як приручається? 6) Чим тобі подо­бається, чим не подобається? 7) Це домашня чи дика тварина? та ін. Тоді дитина знатиме взаємозв'язки: пухнастим хвостом природа наділила лисицю не ви­падково, а щоб замітати сліди, і приручається лисиця в зоопарку дуже важко, і виглядає уже вона там не так гарно. Після такої розповіді у дитини обов'язково ви­никне питання про іншу тварину.

  Гуляючи в лісі ранньою весною, знайдіть перво­цвіт. Розгляньте його й разом з дитиною вголос подумайте про тс, чого підсніжник може першим зацвісти, коли ще так мало тепла і земля не повністю зігріта. Виявляється, цибулина, з якої назустріч пер­шим весняним промінням тягнеться квіточка з пуч­ком біленьких бутонів, має так багато поживних ре­човин, що рослині не треба чекати, коли повністю прокинуться поживні соки ще сонної землі. Разом з тим ви розкриєте таємницю одного з первоцвітів, дозволивши зрозуміти логіку життя лісової рослин­ки. Тепер нехай дитина сама, побачивши, наприк­лад, тюльпани, висловить свою думку.

  Відтак системна подача знань формує під керівництвом дорослого допитливість, спостереж­ливість. А от розвиток спостережливості тісно пов'язаний з формуванням логічного мислення. К.Д. Ушинський зазначав, шо логіка природи є найбільш доступною для дітей логікою. Ця думка не-випадкова. Вона має серйозне філософську основу. Логічне мислення виникло в процесі перетворення людиною природи і пізнання її законів. Коли ми го­воримо «логічно», то тим самим підтверджуємо, що це відповідає реально існуючому, не заперечує тих зв'язків і взаємовідносин, які характерні для приро­ди і для нашої практичної діяльності.

   Отже, розвиток спостережливості тісно пов'яза­ний з формуванням логічного мислення. Для того щоб дитина вміла добре спостерігати і бачити природні об'єкти такими, які вони є, її треба вчити вмінню виділяти і розділяти суттєві і несуттєві властивості предметів, а це уміння характерне для розумової діяль­ності людини.

  Існує ше один спосіб виховання допитливості, спостережливості й разом з тим розумового розвит­ку. Це народні прикмети визначення погоди. Є дуже багато народних прикмет, пов'язаних із передбачен­ням погоди. І це не дивно, тому що в давнину пого­да мала велике значення, особливо для сільських жителів. Прикмети здебільшого всі правильні, бо вони складені на довголітніх спостереженнях. А як добре буває вчасно підготувитись до зміни погоди. Крім цього прикмети вчать дітей народної мудрості, викликають бажання запам'ятати, порівнювати, співставляти, допомагають робити висновки і пра­вильно розуміти деякі природні закономірності.

     Велике значення для формування екологічної свідомості дітей мають логічні задачі екологічного змісту які треба розв'язувати разом. Ось наприклад: «Діти відпочивали на галявині. На ній було багато квітів. Неподалік від Ореста і Тараса на ромашку сів великий різнобарвний метелик. «Давай зловимо йо­го, - запропонував Тарас, - покажемо всім, який він гарний». На це Орест сказав: «Не можна ловити ме­теликів.» Поміркуй: хто з хлопчиків правий? Відповідь: Метелик - дуже корисна комаха. Орест правильно зупинив Тараса. Ловити і знищувати ко­мах не можна. В нашій країні є закон про охорону тварин, зокрема й комах».

   Кожен дорослий, звичайно, не раз спостерігав, як діти тягнуться до тварин. Скільки радості вони виражають при вигляді кошенятка, цуценятка, пта­шечки, рибки! Та, на жаль, для багатьох дітей молод­шого шкільного віку тварини — тільки «живі іграшки».

    А треба, щоб вони стали їхніми друзями, треба вчи­ти дітей турбуватися про тварин як близьких, але ра­зом з тим слабких живих істот, за яких треба нести відповідальність і про яких треба турбуватися,

      Для людини, а особливо дитини, для формування її моральності необхідно навчитись не на словах, а на ділі любити будь-яку маленьку живу істоту. Любити не тільки тому, що вона приносить радість, а тому, що вимагає до себе уваги і турботи.

     Тварина, яка живе вдома, - це не іграшка, не заба­ва. Вона може сильно вплинути на формування ха­рактеру дітей. Та треба пам'ятати, що вплив може бути як позитивним, так і негативним. Недопусти­мо, щоб всі турботи про домашню тварину несли на собі батьки. Саме діти повинні турбуватися про тва­рин. Тільки тоді разом із прив'язаністю до милої тваринки, яке приємно голубити, з'являться у дити­ни відчуття відповідальності, милосердя, ніжність, уважність та інші хороші риси характеру.

      Одним із головних шляхів формування екологічного світогляду є організація посильної праці школярів у природі, зокрема:

•  організація індивідуальної клумби, грядки на го­роді, де б дитина бачила результат своєї праці;

•  догляд за кімнатними рослинами;

•   виготовлення разом із батьками годівничок,шпаківень;

• заготівля корму для тварин та птахів на зиму;

•     збирання лікарської сировини.

Дуже важливо своєчасно розказати про те, що природа ­теж любить людину і  робить їй щедрі подарунки , водночас ознайомити дітей з Червоною книгою.

     Спілкування з природою будить думки і відчуття людини. Та праця, батьків буде марною, коли най­вищі думки не відобразяться в добрих справах. Щоб виховання мало результат, треба вчити дітей не тільки думати, мріяти про добро, а й постійно творити його.

     Молодший школяр може і повинен прийняти по­сильну участь в тому, щоб природу рідного краю зро­бити багатшою і красивішою.

М. Пришвін писав: «Ми - господарі нашої приро­ди, і вона для нас - скарбниця сонця з великими скарбами життя. Мало того, щоб скарби ці охороня­ти, їх треба відкривати і показувати.

     Для риби потрібна чиста вода - будемо охороняти наші водойми. В лісах, степах, горах різні цінні тва­рини - будемо охороняти наші ліси, степи, гори.

Рибі - вода, пташці - повітря, тварині - ліс, гори. А людині потрібна Батьківщина, й охороняти при­роду - означає охороняти Батьківщину».

     Справ з охорони природи вистачить не на день, не на тиждень, не на місяць, і навіть не на один рік.

    Так, поступово, день за днем, треба виховувати ма­лого еколога.

Про обсяг і характер домашніх завдань учнів загальноосвітніх навчальних закладів

 Головним завданням сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення умов для розвитку і саморозвитку кожного учня, що реалізується через оновлення змісту навчальних програм, інноваційних технологій організації навчально-виховного процесу, в тому числі й організації домашньої самостійної роботи.

Основною метою домашніх завдань є: закріплення, поглиблення і розширення знань, набутих учнями на уроці; підготовка до засвоєння нового матеріалу; формування в дітей уміння самостійно працювати; розвиток їх пізнавальних інтересів, творчих здібностей тощо.

Ефективність домашніх завдань визначається дотриманням певних вимог до їх організації:

- розуміння учнями поставлених перед ними навчальних завдань;

- врахування вікових та індивідуальних особливостей школярів, їх пізнавальних можливостей, специфіки кожного навчального предмета, складності матеріалу, характеру завдань та ін.;

- формування загальнонавчальних умінь і навичок (уміння правильно розподіляти час, встановлювати послідовність виконання завдань, виділяти головне, використовувати попередньо вивчений матеріал, застосовувати наявні знання тощо).

Раціональна організація виконання домашніх завдань сприятиме збереженню здоров'я учнів, високого рівня функціонального стану їх організму протягом дня.

При визначені форм, характеру, змісту, обсягу домашніх завдань, методів їх організації необхідно враховувати специфіку навчального предмета, пізнавальні можливості учнів, їх вольові якості та уподобання тощо.

Домашні завдання можуть бути як усні, так і письмові; індивідуальні, що заохочують, стимулюють школяра до навчання, пізнання, розвивають індивідуальні здібності та інтереси дитини; групові та парні, що направлені на дослідницьку, пошукову, аналітичну роботу, співпрацю, співдружність тощо; репродуктивного, конструктивно-варіативного та творчого характеру.

Домашні завдання можна диференціювати в залежності від підготовки учнів, їх індивідуальних особливостей сприйняття, пам'яті, мислення, урізноманітнюючи при цьому зміст домашніх робіт та їх характер.

Згідно з Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01), у 1-му класі домашні завдання не задаються. Обсяг домашніх завдань з усіх предметів має бути таким, щоб витрати часу на їх виконання не перевищували у 2-му класі 45 хв; у 3 класі - 1 години 10 хв; 4 класі - 1 год. 30 хв; у 5-6-му класах - 2,5 години; у 7-9 класах - 3 години; у 10-12 класах - 4 години.

Звертаємо увагу на необхідність дотримання вимог Державних санітарних правил. При визначенні обсягів домашніх завдань необхідним є врахування темпу і ритму роботи учнів, навантаження їх навчальною роботою цього та наступного днів, стану їхнього здоров'я.

Домашні завдання не рекомендується задавати на канікули, на вихідні та святкові дні.

Добір завдань для домашньої роботи, інструктаж щодо їх виконання (повний, стислий, конкретний тощо) учитель продумує завчасно і фіксує в поурочному плані-конспекті уроку.

Домашнє завдання може бути задано з предметів інваріантної частини навчального плану, з будь-якого розділу програми, але тоді, коли його доцільність вмотивована.

Успішне виконання учнями домашніх завдань в значній мірі залежить від співпраці учителя з їхніми батьками. Важливо переконати батьків у тому, що дотримання оптимального режиму виконання домашніх завдань, їх посильна допомога і контроль за виконанням сприятимуть розв'язанню основної мети навчальної домашньої роботи. Вчитель повинен знайомити батьків з основними програмовими вимогами до навчальних предметів, усного та писемного мовлення молодших школярів тощо, повідомляти батьків про результати виконання домашніх завдань.

Місце подачі домашнього завдання може бути на будь-якому етапі уроку.

Не допускається подача домашнього завдання під час чи після дзвінка на перерву, після уроків, оскільки воно в повній мірі не фіксується дітьми; учні позбавлені можливості ставити запитання; учитель не встигає пояснити суть завдання.

Форми перевірки домашнього завдання можуть бути різними: фронтальна, індивідуальна, колективна, само-, взаємоперевірка, творча тощо. Вибір форми контролю залежить від змісту, виду і мети домашнього завдання.

Батьківський лекторій "Підліток та Інтернет"

Інтернет - роздолля для кіберхуліганів, сексуальних маніяків і шахраїв. Ваша дитина-підліток годинами просиджує в Мережі і може стати жертвою безпринципних людей.

Як навчити свою дитину безпечно користуватися Інтернетом. Спочатку вам самим потрібно дізнатися про життя в режимі онлайн.

Інтернет в мобільних пристроях. Планшет або смартфон, що має вихід в Інтернет, відкриває перед підлітками легкий доступ у віртуальний світ, куди вони можуть заходити без вашого відома.

Підлітки можуть проводити в Мережі дуже багато часу. Підліток може включити комп'ютер на п'ять хвилин, а в підсумку годинами дивитися відео. У цьому питанні без самодисципліни не обійтися.

Підлітки іноді розповідають про себе в Інтернеті дуже багато. Злочинці аналізують відомості, зібрані з коментарів і фотографій, щоб дізнатися, де дитина живе і вчиться, а також в який час у неї нікого не буває вдома.

Підлітки схильні не думати про наслідки, розміщуючи інформацію в Інтернеті. Тут застосовне прислів'я «Що написано пером, не вирубаєш сокирою». Деякі сумнівні коментарі та фото можуть дати про себе знати пізніше, наприклад коли роботодавець захоче знайти інформацію про тих, кого він думає взяти на роботу.

І все ж варто пам'ятати: Інтернет вам не ворог. Небезпека скоріше полягає в тому, що їм можуть користуватися бездумно.

Якщо хтось потрапляє в аварію, це не означає, що взагалі не варто водити машину. Те ж можна сказати і про Інтернет. Підлітку потрібно, образно кажучи, навчитися грамотно переміщатися по кіберпростору.

Корисні поради                                                                                        

Правильно користуйтеся часом і визначайте пріоритети. Щоб стати відповідальною людиною, потрібно вміти віддавати пріоритет більш важливому. Спілкування з сім'єю, шкільні завдання і домашні справи набагато важливіші безцільного просиджування перед комп'ютером. Переконуйтеся в тому, що більш важливо і тоді ви будете успішні.

Думайте, перш ніж розміщувати що-небудь в Інтернеті. Чи не зачепить цей коментар, викладений в Мережі, чиїсь почуття? Як ця фотографія вплине на вашу репутацію? Збентежить мене, якщо батьки або інші дорослі побачать це фото чи коментар? Що вони тоді подумають про мене? Що я сам би подумав про людину, що розмістив в Мережі подібну інформацію. Для дурного розпусна поведінка - забава, а прониклива людина проявляє мудрість.

Керуйтеся принципами, а не тільки правилами. Неможливо стежити за кожним кроком своєї дитини. Крім того, ваша мета - не контролювати постійно сина чи доньку, а вчити їх «відрізняти добре від поганого». Нехай головним стримуючим фактором будуть моральні принципи, а не заборони і покарання. Яку репутацію хотів би придбати ваш син? А якими якостями хотіла б славитися ваша дочка? Завдання батьків - допомогти своїй дитині навчитися приймати мудрі рішення, навіть коли їх немає поруч.

«ДІТИ КРАЩЕ РОЗБИРАЮТЬСЯ В ТЕХНІЦІ. БАТЬКИ КРАЩЕ РОЗБИРАЮТЬСЯ В ЖИТТЯ »

Як і хорошому водієві, користувачеві Інтернету потрібно не тільки володіти технічними знаннями, а й вміти приймати правильні рішення. Тому ваше батьківське повчання особливо важливе! Спеціаліст з інтернет-безпеки Перрі Афтаб сказав: «Діти краще розбираються в техніці. Батьки краще розбираються в житті ».

Роль сім'ї у вихованні правової свідомості дітей початкових класів

Фундамент, який формується у дошкільному віці (діти починають розуміти,

що таке “добре”, а що – “погано”; що можна роботи , а що  робити

забороняється; також у дітей закладаються правила взаємовідносин).

    В своїй основі “фундамент” має ідейно-політичні і моральні погляди та

переконання, які є елементами політичної і моральної культури.

Презентація   https://drive.google.com/file/d/0By9NZZ9agIujRXB3ZjlfUVhFaE0/view?usp=sharing

Педагогічні читання "Національна концепція Софії Русової у початковій школі"

«Початкова  школа – це перша найгідніша

школа для дитини, національна школа, в

якій пробуджується її національна і

громадянська свідомість»

               С. Русова

1.Софія Федорівна Русова велику увагу приділяла школі.

2.Над концепцією національного виховання С. Русова працювала багато років, це була основна ідея і тема, що поєднувала в собі більшість її досліджень

3.В праці "Нова школа" розкрито основні засади і принципи побудови початкової ланки національної школи, що має гуманістичне, загальнокультурне і патріотичне спрямування.

4.Більш ніж піввіку немає вже Софії Русової, але її праці, її думки сучасні, адже відшукуємо в них багато порад, пояснень, суджень таких зрозумілих і простих, але мудрих, життєвих і теплих, як материнські добрі настанови.

5.У розбудові сучасної національної початкової школи існує багато проблем. Важливою причиною яких є необізнаність педагогів з життям і діяльністю педагогів минулого, зокрема з творчістю Софії Русової. Але час змінюється, і перед нами відкриваються нові можливості. Й тому ми, нове покоління – є запорукою успішного розвитку освіти і культури незалежної Української держави.

6.З творів С. Русової випливає, що психологічна вимога для людини і нації одна, проста й органічна: щоб усе виховання, навчання ґрунтувалося на пошані особи – як  індивідуальної, так і особи національної. 

Презентація    https://drive.google.com/file/d/0By9NZZ9agIujaEJjNkRsY3BZUHM/view?usp=sharing