ДПА 2016 рік

Як буде проведено шкільні іспити у 2016 році ?

Міністерством освіти і науки затверджено орієнтовні вимоги до проведення державної підсумкової атестації учнів у системі загальної середньої освіти у 2015/16 навчальному році, якими визначено зміст і особливості проведення шкільних іспитів у цьому навчальному році. Відповідний наказ підписано міністром освіти Сергієм Квітом.

 Документом визначено, що шкільні іспити учнів 4-х класів відбудуться з 12 по 21 травня з трьох предметів: української мови, літературного читання та математики.

 Учні 9-х класів з 1 по 8 червня складуть іспити з української мови, математики та предмета за вибором навчального закладу.

Наказом міністерства також визначено вимоги до змісту та оцінювання підсумкових контрольних робіт державної підсумкової атестації у початковій школі.

 Також документом докладно визначено зміст та особливості проведення державної підсумкової атестації в основній школі з української мови, математики, іноземних мов, історії, географії, біології, хімії, фізики, інформатики, правознавства тощо.

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ ЗАСТУПНИКА ДИРЕКТОРА З НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ

І. Загальні положення

1. Заступник директора школи  з навчально-виховної роботи призначається 

    на посаду і звільняється з неї начальником відділу освіти.

2. На період відпустки чи тимчасової  непрацездатності заступника

    директора з навчально-виховної роботи його обов’язки  можуть бути

    покладені на заступника директора з виховної роботи або з числа  

    найбільш досвідчених педагогів.

3. Заступник директора з навчально-виховної роботи повинен мати вищу

    педагогічну освіту і стаж роботи не  менше ніж 5 років на педагогічних

    чи керівних посадах.

4. Заступник директора з навчально-виховної роботи підпорядковується

   безпосередньо директору школи.

5. У своїй діяльності заступник директора з навчально-виховної роботи

    керується:

-         Конституцією України, Законом України «Про освіту», Указами

Президента України, рішеннями Кабінету Міністрів України та органів

управління освітою всіх рівнів з питань навчання та виховання учнів,

-         трудовим законодавством,

-         правилами і нормами охорони праці,  техніки безпеки і протипожежної

охорони,

-         Статутом школи, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, наказами і розпорядженнями директора,  трудовим договором.

Заступник директора з навчально-виховної роботи дотримується

Конвенції про права дитини.

ІІ. Завдання та обов’язки

1.     Організовує поточне і перспективне планування діяльності педагогічного колективу.

2.     Координує роботу вчителів та інших педагогічних працівників з виконання навчальних планів та програм.

3.     Організовує і координує розробку необхідної навчально-методичної документації.

4.     Здійснює систематичний контроль за якістю навчального та виховного процесів і об’єктивністю оцінювання результатів освітньої підготовки учнів, роботою гуртків і факультативів, відвідує уроки та інші види навчальних занять, що проводяться педагогічними працівниками школи,  аналізує їхні форму та зміст, доводить результати аналізу до відома педагогів.

5.     Організовує роботу з підготовки й проведення державної підсумкової атестації.

6.     Організовує просвітницьку роботу серед батьків, приймає батьків (осіб, які їх замінюють) з питань організації навчально-виховного процесу.

7.     Надає допомогу педагогічним працівникам в опануванні й розробці інноваційних програм і технологій.

8.     Здійснює контроль за навчальним навантаженням учнів.

9.     Складає розклад навчальних занять та іншої освітньої, в тому числі й культурно-розважальної, діяльності, забезпечує якісну і своєчасну заміну тимчасово відсутніх вчителів, веде журнал обліку пропущених і замінених уроків.

10.                Забезпечує своєчасну підготовку встановленої звітної документації, контролює правильне і своєчасне ведення вчителями класних журналів та журналів груп продовженого дня, іншої документації.

11.                Бере участь у комп’ютеризації школи, здійснює заходи щодо збереження контингенту учнів.

12.                Контролює дотримання учнями Правил для учнів.

13.                Бере участь у підборі та розстановці педагогічних педагогічних кадрів, організовує підвищення кваліфікації та рівня професійної майстерності, керує роботою методоб’єднань, підвищує свою кваліфікацію.

14.                Вносить пропозиції щодо вдосконалення навчального процесу, бере участь у роботі педагогічної ради школи.

15.                Бере участь у підготовці й проведенні атестації педагогічних та інших працівників школи.

16.                Веде, підписує і передає директору школи табель обліку робочого часу підпорядкованих йому вчителів та навчально-допоміжного персоналу.

17.                Здійснює заходи щодо забезпечення навчальних кабінетів сучасним обладнанням, наочними посібниками й технічними засобами навчання, поповнення бібліотеки науково-методичною, художньою, навчальною літературою, фаховими газетами та журналами.

18.                Організовує роботу з дотриманням в навчальному процесі норм і правил охорони праці.

19.                Здійснює контроль за безпечним станом обладнання , приладів, технічних і наочних засобів навчання, які використовуються в навчальному процесі.

20.                Дозволяє проведення навчального процесу з учнями, вихованцями за наявності обладнання для таких цілей навчальних приміщень, що відповідають нормам і правилам безпеки життєдіяльності і прийняті до експлуатації з укладенням відповідного акту.

21.                Організовує за участю заступника директора з адміністративно-господарської частини своєчасне та якісне проведення паспортизації навчальних кабінетів, майстерень, спортзалу, а також підсобних приміщень.

22.                Складає на підставі даних, отриманих від медичного закладу, списки осіб, які підлягають періодичному медичному огляду, із зазначенням факторів, які зумовлюють необхідність проведення останнього.

23.                Організовує розробку і періодичний перегляд (не менше одного разу на 5 років) інструкцій з охорони праці, а також розділів, що стосуються вимог безпеки життєдіяльності, в методичних вказівках до виконання практичних і лабораторних робіт.

24.                Контролює своєчасне проведення інструктажів для учнів , вихованців, їх реєстрацію у відповідному журналі.

25.                Спільно із заступником  директора  з виховної роботи визначає методику, порядок навчання правил дорожнього руху, поведінки на воді й вулиці, пожежної безпеки. Здійснює перевірку зазначених знань учнів, вихованців.

26.                Здійснює  спільно з профспілковою організацією, адміністративно-господарський контроль за дотриманням правил безпечного користування навчальними приладами та обладнанням, хімічними реактивами, наочними посібниками, шкільними меблями та їх зберіганням.

27.                Своєчасно вживає заходів щодо вилучення хімічних реактивів, навчального обладнання, приладів, не передбачених типовим переліком, в тому числі саморобних, встановлених у майстернях, навчальних та інших приміщеннях відповідного акту-дозволу; зупиняє навчальний процес у приміщеннях навчального закладу, якщо там створюються небезпечні для здоров’я працівників і учнів умови.

28.                З’ясовує обставини нещасних випадків, що сталися з працівниками, учнями, вихованцями.

29.                Дотримується етичних норм поведінки, які відповідають громадському статусу педагога, в школі, в побуті, у громадських місцях.

30.                Надає учнівським колективам допомогу у проведенні оздоровчих, культурно-освітніх заходів. 

ІІІ. Права

Заступник директора з навчально-виховної роботи має право в межах своєї компетенції:

1.     Бути присутнім на будь-яких заняттях, які проводяться з учнями (вихованцями) школи  (без права входити в клас після початку заняття без термінової потреби і робити зауваження вчителеві під час заняття).

2.     Давати обов’язкові для виконання розпорядження безпосередньо підпорядкованим йому працівникам.

3.     Притягати до дисциплінарної відповідальності учнів (вихованців) за вчинки, які дезорганізують начально-виховний процес, у порядку, визначеному Статутом школи й Правилами заохочення та покарання учнів.

4.     Вносити в разі потреби тимчасові зміни до розкладу занять, відміняти заняття, тимчасово об’єднувати групи і класи для проведення спільних занять. 

ІV. Відповідальність

Заступник директора з навчально-виховної роботи  несе відповідальність:

1.     За невиконання чи неналежне виконання без поважних причин Статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку школи, законних розпоряджень директора школи та інших локальних нормативних актів, посадових обов’язків, встановлених цією Інструкцією, в тому числі за невикористання наданих прав, заступник директора з навчально-виховної роботи несе дисциплінарну відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством. За грубе порушення трудової дисципліни як дисциплінарне покарання може бути застосовано звільнення.

2.     За застосування (в тому числі одноразове) методів виховання, пов’язаних із фізичним і/чи психічним насиллям над особистістю учня (вихованця), а також скоєння іншого аморального вчинку заступник директора з навчально-виховної роботи  може бути звільнений з посади відповідно до трудового законодавства.

3.     За порушення правил пожежної безпеки, охорони праці, санітарно-гігієнічних норм організації навчально-виховного заступник директора з навчально-виховної роботи притягається до адміністративної відповідальності в порядку і у випадках, передбачених адміністративним законодавством.

4.     За завдані школі чи учасникам навчального процесу у зв’язку  з виконанням (невиконанням) своїх посадових обов’язків збитки заступник директора з навчально-виховної роботи несе матеріальну відповідальність в порядку і в межах, встановлених трудовим і/чи цивільним законодавством.

Батьківські збори "З любов’ю до природи "

Проблема. Сьогодні поняття «екологія» із суттєво наукового стало суспільним, наповнилось тривож­ним змістом неблагополуччя в природі, що виникає передусім від різноманітної діяльності людей.

   За відсутністю екологічних знань і переконань, ігнорування відносин природи і людини наша дер­жава в попередні роки дуже дорого заплатила -і в моральному, і в матеріальному відношенні.

   Не треба, однак, думати, що ця проблема має тіль­ки суспільний характер. Вона, звичайно, і глибоко особиста, важлива для кожної сім'ї, особливо сім'ї, яка має дітей.

   Всі дорослі знають, що сьогодні вчені всього світу попереджують про загрозу, яка нависла над всіма формами на Землі. Все біднішою стає рослинність планети; повністю винищені деякі види тварин; не­безпечні хімічні речовини постійно викидаються в атмосферу, річки, моря, озера. Чи виживуть май­бутні покоління землян? Під майбутнім розуміється час, віддалений від нас не століттями. Вчені не впев­нені в тому, що діти через декілька десятиліть змо­жуть купатися в річках, морі, океані, гуляти по лісу, вдихати аромат квітів, милуватися зоряним небом.

  Вирішення проблеми. Що ж робити батькам? Най­важливіше - навчити любити і розуміти природу, сформувати у дітей екологічну культуру. Це поняття включає в себе такі завдання:

•   навчити практичних навичок, направлених на охорону природи;

•   на власному прикладі вчити бережно ставитися до навколишнього світу;

•   постійно поглиблювати знання для того, щоб внаслідок недостатньої усвідомленості діти не завда­вали шкоди природі.

  Щоб виконати ці завдання, треба з ранніх років ознайомлювати дітей з явищами природи, з різними взаємозв'язками і взаємодіями в ній. Молодші шко­лярі уже багато знають про тварини та рослини. Але ж не у всіх розвинута допитливість. Та саме ця риса характеру поведе дитину до подальшого поглиблен­ня його знань. Як же сформувати цю дуже важливу дія людини рису? Найкраще вирішення проблеми полягає в методі системності. Не треба гнатися за кількістю об'єктів природи. Набагато краще глибше ознайомлювати з невеликою кількістю природних об'єктів.

  Наприклад, що ми знаємо про лисицю? Майже відповідь кожного з нас обмежиться такими словами: хитра; руда, гарна, з пухнастим хвостом, полює на зайців... Та коли ми поступово розкажемо все про ли­сицю, перед цим заглянувши в енциклопедію, за та­ким планом: І) Яка зовні? 2) Чим харчується? 3) Яку користь приносить в лісі? 3) Кого боїться? 4) Як тікає від ворогів? 5) Як приручається? 6) Чим тобі подо­бається, чим не подобається? 7) Це домашня чи дика тварина? та ін. Тоді дитина знатиме взаємозв'язки: пухнастим хвостом природа наділила лисицю не ви­падково, а щоб замітати сліди, і приручається лисиця в зоопарку дуже важко, і виглядає уже вона там не так гарно. Після такої розповіді у дитини обов'язково ви­никне питання про іншу тварину.

  Гуляючи в лісі ранньою весною, знайдіть перво­цвіт. Розгляньте його й разом з дитиною вголос подумайте про тс, чого підсніжник може першим зацвісти, коли ще так мало тепла і земля не повністю зігріта. Виявляється, цибулина, з якої назустріч пер­шим весняним промінням тягнеться квіточка з пуч­ком біленьких бутонів, має так багато поживних ре­човин, що рослині не треба чекати, коли повністю прокинуться поживні соки ще сонної землі. Разом з тим ви розкриєте таємницю одного з первоцвітів, дозволивши зрозуміти логіку життя лісової рослин­ки. Тепер нехай дитина сама, побачивши, наприк­лад, тюльпани, висловить свою думку.

  Відтак системна подача знань формує під керівництвом дорослого допитливість, спостереж­ливість. А от розвиток спостережливості тісно пов'язаний з формуванням логічного мислення. К.Д. Ушинський зазначав, шо логіка природи є найбільш доступною для дітей логікою. Ця думка не-випадкова. Вона має серйозне філософську основу. Логічне мислення виникло в процесі перетворення людиною природи і пізнання її законів. Коли ми го­воримо «логічно», то тим самим підтверджуємо, що це відповідає реально існуючому, не заперечує тих зв'язків і взаємовідносин, які характерні для приро­ди і для нашої практичної діяльності.

   Отже, розвиток спостережливості тісно пов'яза­ний з формуванням логічного мислення. Для того щоб дитина вміла добре спостерігати і бачити природні об'єкти такими, які вони є, її треба вчити вмінню виділяти і розділяти суттєві і несуттєві властивості предметів, а це уміння характерне для розумової діяль­ності людини.

  Існує ше один спосіб виховання допитливості, спостережливості й разом з тим розумового розвит­ку. Це народні прикмети визначення погоди. Є дуже багато народних прикмет, пов'язаних із передбачен­ням погоди. І це не дивно, тому що в давнину пого­да мала велике значення, особливо для сільських жителів. Прикмети здебільшого всі правильні, бо вони складені на довголітніх спостереженнях. А як добре буває вчасно підготувитись до зміни погоди. Крім цього прикмети вчать дітей народної мудрості, викликають бажання запам'ятати, порівнювати, співставляти, допомагають робити висновки і пра­вильно розуміти деякі природні закономірності.

     Велике значення для формування екологічної свідомості дітей мають логічні задачі екологічного змісту які треба розв'язувати разом. Ось наприклад: «Діти відпочивали на галявині. На ній було багато квітів. Неподалік від Ореста і Тараса на ромашку сів великий різнобарвний метелик. «Давай зловимо йо­го, - запропонував Тарас, - покажемо всім, який він гарний». На це Орест сказав: «Не можна ловити ме­теликів.» Поміркуй: хто з хлопчиків правий? Відповідь: Метелик - дуже корисна комаха. Орест правильно зупинив Тараса. Ловити і знищувати ко­мах не можна. В нашій країні є закон про охорону тварин, зокрема й комах».

   Кожен дорослий, звичайно, не раз спостерігав, як діти тягнуться до тварин. Скільки радості вони виражають при вигляді кошенятка, цуценятка, пта­шечки, рибки! Та, на жаль, для багатьох дітей молод­шого шкільного віку тварини — тільки «живі іграшки».

    А треба, щоб вони стали їхніми друзями, треба вчи­ти дітей турбуватися про тварин як близьких, але ра­зом з тим слабких живих істот, за яких треба нести відповідальність і про яких треба турбуватися,

      Для людини, а особливо дитини, для формування її моральності необхідно навчитись не на словах, а на ділі любити будь-яку маленьку живу істоту. Любити не тільки тому, що вона приносить радість, а тому, що вимагає до себе уваги і турботи.

     Тварина, яка живе вдома, - це не іграшка, не заба­ва. Вона може сильно вплинути на формування ха­рактеру дітей. Та треба пам'ятати, що вплив може бути як позитивним, так і негативним. Недопусти­мо, щоб всі турботи про домашню тварину несли на собі батьки. Саме діти повинні турбуватися про тва­рин. Тільки тоді разом із прив'язаністю до милої тваринки, яке приємно голубити, з'являться у дити­ни відчуття відповідальності, милосердя, ніжність, уважність та інші хороші риси характеру.

      Одним із головних шляхів формування екологічного світогляду є організація посильної праці школярів у природі, зокрема:

•  організація індивідуальної клумби, грядки на го­роді, де б дитина бачила результат своєї праці;

•  догляд за кімнатними рослинами;

•   виготовлення разом із батьками годівничок,шпаківень;

• заготівля корму для тварин та птахів на зиму;

•     збирання лікарської сировини.

Дуже важливо своєчасно розказати про те, що природа ­теж любить людину і  робить їй щедрі подарунки , водночас ознайомити дітей з Червоною книгою.

     Спілкування з природою будить думки і відчуття людини. Та праця, батьків буде марною, коли най­вищі думки не відобразяться в добрих справах. Щоб виховання мало результат, треба вчити дітей не тільки думати, мріяти про добро, а й постійно творити його.

     Молодший школяр може і повинен прийняти по­сильну участь в тому, щоб природу рідного краю зро­бити багатшою і красивішою.

М. Пришвін писав: «Ми - господарі нашої приро­ди, і вона для нас - скарбниця сонця з великими скарбами життя. Мало того, щоб скарби ці охороня­ти, їх треба відкривати і показувати.

     Для риби потрібна чиста вода - будемо охороняти наші водойми. В лісах, степах, горах різні цінні тва­рини - будемо охороняти наші ліси, степи, гори.

Рибі - вода, пташці - повітря, тварині - ліс, гори. А людині потрібна Батьківщина, й охороняти при­роду - означає охороняти Батьківщину».

     Справ з охорони природи вистачить не на день, не на тиждень, не на місяць, і навіть не на один рік.

    Так, поступово, день за днем, треба виховувати ма­лого еколога.

Про обсяг і характер домашніх завдань учнів загальноосвітніх навчальних закладів

 Головним завданням сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення умов для розвитку і саморозвитку кожного учня, що реалізується через оновлення змісту навчальних програм, інноваційних технологій організації навчально-виховного процесу, в тому числі й організації домашньої самостійної роботи.

Основною метою домашніх завдань є: закріплення, поглиблення і розширення знань, набутих учнями на уроці; підготовка до засвоєння нового матеріалу; формування в дітей уміння самостійно працювати; розвиток їх пізнавальних інтересів, творчих здібностей тощо.

Ефективність домашніх завдань визначається дотриманням певних вимог до їх організації:

- розуміння учнями поставлених перед ними навчальних завдань;

- врахування вікових та індивідуальних особливостей школярів, їх пізнавальних можливостей, специфіки кожного навчального предмета, складності матеріалу, характеру завдань та ін.;

- формування загальнонавчальних умінь і навичок (уміння правильно розподіляти час, встановлювати послідовність виконання завдань, виділяти головне, використовувати попередньо вивчений матеріал, застосовувати наявні знання тощо).

Раціональна організація виконання домашніх завдань сприятиме збереженню здоров'я учнів, високого рівня функціонального стану їх організму протягом дня.

При визначені форм, характеру, змісту, обсягу домашніх завдань, методів їх організації необхідно враховувати специфіку навчального предмета, пізнавальні можливості учнів, їх вольові якості та уподобання тощо.

Домашні завдання можуть бути як усні, так і письмові; індивідуальні, що заохочують, стимулюють школяра до навчання, пізнання, розвивають індивідуальні здібності та інтереси дитини; групові та парні, що направлені на дослідницьку, пошукову, аналітичну роботу, співпрацю, співдружність тощо; репродуктивного, конструктивно-варіативного та творчого характеру.

Домашні завдання можна диференціювати в залежності від підготовки учнів, їх індивідуальних особливостей сприйняття, пам'яті, мислення, урізноманітнюючи при цьому зміст домашніх робіт та їх характер.

Згідно з Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01), у 1-му класі домашні завдання не задаються. Обсяг домашніх завдань з усіх предметів має бути таким, щоб витрати часу на їх виконання не перевищували у 2-му класі 45 хв; у 3 класі - 1 години 10 хв; 4 класі - 1 год. 30 хв; у 5-6-му класах - 2,5 години; у 7-9 класах - 3 години; у 10-12 класах - 4 години.

Звертаємо увагу на необхідність дотримання вимог Державних санітарних правил. При визначенні обсягів домашніх завдань необхідним є врахування темпу і ритму роботи учнів, навантаження їх навчальною роботою цього та наступного днів, стану їхнього здоров'я.

Домашні завдання не рекомендується задавати на канікули, на вихідні та святкові дні.

Добір завдань для домашньої роботи, інструктаж щодо їх виконання (повний, стислий, конкретний тощо) учитель продумує завчасно і фіксує в поурочному плані-конспекті уроку.

Домашнє завдання може бути задано з предметів інваріантної частини навчального плану, з будь-якого розділу програми, але тоді, коли його доцільність вмотивована.

Успішне виконання учнями домашніх завдань в значній мірі залежить від співпраці учителя з їхніми батьками. Важливо переконати батьків у тому, що дотримання оптимального режиму виконання домашніх завдань, їх посильна допомога і контроль за виконанням сприятимуть розв'язанню основної мети навчальної домашньої роботи. Вчитель повинен знайомити батьків з основними програмовими вимогами до навчальних предметів, усного та писемного мовлення молодших школярів тощо, повідомляти батьків про результати виконання домашніх завдань.

Місце подачі домашнього завдання може бути на будь-якому етапі уроку.

Не допускається подача домашнього завдання під час чи після дзвінка на перерву, після уроків, оскільки воно в повній мірі не фіксується дітьми; учні позбавлені можливості ставити запитання; учитель не встигає пояснити суть завдання.

Форми перевірки домашнього завдання можуть бути різними: фронтальна, індивідуальна, колективна, само-, взаємоперевірка, творча тощо. Вибір форми контролю залежить від змісту, виду і мети домашнього завдання.